Як відшукати індивідуальний підхід до дитини?

У теперішньому світі, батьки діляться на два типи. Перший - це ті які все якомога більше забороняють своїм дітям. Через це, дитина стає закритою у собі і надає перевагу самотності ніж комунікаційному спілкуванні з іншими людьми. Другий - це ті які дозволяють практично все, і потім дивуються чому дитина певним чином не так поводиться. Це відбувається тоді, коли дитині все дозволено і вона не знає міри того, що можна а чого ні. Таким чином відбувається розбещування, і батьки невзмозі контролювати свою дитину, їм набридають надмірні прохання дитини. Насправді, перший і другий тип батьків, їхній підхід до дитини є неправильним! Дитина - дзеркало батьків! Батьки повинні більше уваги приділяти своєму навчанні щоб правильно виховати свою дитину і потім без сорому відпускати її у доросле життя. 

Від народження до 10 років, діти беруть весь приклад батьків, тобто все залежить від правильного підходу, виховання дитини. Батьки повинні розуміти, що те виховання яке було у них самих, не зовсім правильне. 

Багато дітей здаються щасливими, слухняними й готовими допомагати, поки вони отримують те, що хочуть. Поки ви не зіштовхнетеся з ситуацією, коли щось іде не за сценарієм дитини, ви можете й не підозрювати, що в її поведінці є й інший бік. Маленькі діти не можуть ефективно справлятися з проблемами, спрямовувати увагу від очікувань до реальності, приймати той факт, що вони не завжди будуть отримувати те, що хочуть. Незважаючи на те, що батьків дратує така поведінка дитини, але вона цілком нормальна для їхнього віку. Дитина повнна пройти стадію розвитку, бо якщо її поведінка з часом погіршиться, вона може стати впертою й запальною.

Якщо батьки заохочують позитивну поведінку дитини й ігнорують погану, це допомагає поліпшити поведінку. Однак при цьому не враховуються випадки, коли батьки не реагують на гарну поведінку дитини, оскільки сприймають її як належне. Замість цього вони звертають увагу на погану поведінку, намагаючись її виправити. Таким чином, вони не визнають позитивну поведінку дитини й підсилюють погану.

Метод наслідків заснований на наступних принципах: 

• зрозумілі короткі вказівки допомагають дитині краще зрозуміти, якої поведінки від неї очікують батьки;
• правильне використання наслідків ( заохочень і покарань включно) учить дитину дотримуватися батьківських вказівок;
• послідовність у певних діях батьків учить дитину того, що вони не відмовляться від своїх правил навіть тоді, коли вона буде впадати в істерику.

Ці принципи є досить ефективними, але якщо дитина не може впоратися зі своєю поведінкою, коли не отримує бажаного або коли вона відчуває сильну фрустрацію, вона не бачить ситуації в цілому. У таких випадках дитина не навмисно проявляє впертість - вона просто не в змозі зрозуміти, що ви намагаєтеся змінити її поведінку.

Як знизити фрустрацію дитини й контролювати її спалах емоцій?

• виявляйте співчуття. Постарайтеся зрозуміти, які події або ситуації засмучують вашу дитини. Коли ви відчуваєте, що спалах емоцій може скоро розпочатися, покажіть, що ви стурбовані тим , що дитина зазнає труднощів. Допоможіть їй назвати й висловити її почуття;
• відволікайте дитину. Використовуйте гумор, щоб зняти напругу або перевести увагу дитини на більш приємну для неї діяльність. Це допоможе їй на деякий час уникнути фрустрації. Також їй може бути корисна підтримка тих, хто її оточує, наприклад, проведення часу з друзями дозволить їй зняти напругу. Коли дитина заспокоїться, ви можете допомогти їй справитися з джерелом фрустрації й розвинути емоційну гнучкість;
• уникайте безвихідних ситуацій. Не примушуйте себе продовжувати розмову, коли дитина починає сердитись і ви не досягаєте взаєморозуміння. Ніхто не може мислити адекватно, коли відчуває негативні емоції. Зберігайте спокій і покажіть дитині, що ви розумієте її почуття. Дозвольте їй відпочити. Якщо вона втікає з кімнати, не переслідуйте її - дайте їй трохи простору;
• не приймайте все на свій рахунок. Дитина може говорити вам неприємні речі. Пам'ятайте, що вона не думає про наслідки своїх слів. Її реакція заснована на емоціях, а не на раціональному мисленні. Покажіть їй приклад спокійної поведінки, щоб вона побачила, що не обов'язково гніватися, якщо хтось починає з вами сперечатися.

Щоб допомогти "вибуховій" дитині, потрібні пам'ятати про такі важливі речі:

1. Кращий спосіб допомогти дитині повернути контроль над емоціями - показувати приклад самоконтролю до того часу, поки дитина не навчиться робити це самостійно.

2. Найефективніший спосіб навчити дитину розпізнавати загострення емоцій - показувати позитивний приклад і пояснювати, як ви розпізнаєте ранні ознаки загострення.

3. Підказки - ненав'язливий спосіб навчити дитину розуміти свої емоції, коли вона не здатна робити це самостійно. Запропонуйте їй кілька способів уникнути фрустрації, поки вона не зможе знайти позитивний спосіб упоратися з проблемою. Допомагайте дитині використовувати дані стратегії, коли вона спокійна, - тоді вони можуть стати звичкою. Дитина зможе легко їх застосовувати, коли відчує загострення емоцій.

Приділяйте увагу дитині, не чекаючи того моменту коли вона почне кричати, чи ще якогось негативного прояву у вигляді істрерії. Натомість ви повинні приділяти увагу дитині за звичайних обставин. І не потрібно приділяти надмірну увагу коли вона починає кричати, і особливо не треба давати дитині щось, після того як ви сказали: - ні, тобі це не можна! І якщо дитина почне так кричати, що в кінцевому результаті ви дасте - це не хороший урок якому ви можете навчити! Або ви це даєте одразу, або ви це не даєте взагалі. Якщо ви думаєте, що від цього буде шкода дитині, то краще не давати. Але звісно батьки дають, тому що вони хочуть щоб цей плач припинився: "ну добре, бери". О ні, це дуже поганий урок!