Вічні платівки

Вочевидь, з втручанням небесного "населення" пов'язана друга особливість, яка виявляється в означенні "дежавю"- відчутті, що це вже було, що ти вже бачив, пережив...
Все це колись уже було;  коли - не можу згадати, але відчуття таке що було достеменно.
Звідки ж це відчуття: що вже - колись - був тут, робив це, сказав те і те? Це, таємна пам'ять. Пращури, предки на генному рівня, з покоління в покоління, передають інформацію нащадкам про те, що було в їхньому житті: де вони мешкали; шо думали; що чинили. І нащадки в певний час "пригадують"...
"Ми, певно існували ще до цього життя, хоча й втратили про це спомин..."

Вважається, що теза про циклічність належить Платону. "Якщо планетарні періоди циклічні, то циклічною буде і вселенська історія; по завершенні кожного платонівського року знову народяться ті самі індивіди, і їх чекає та сама доля".

Якщо у наведених випадках це вияви таємної (спадкової) пам'яті чи - навіть - реінкарнації, то чому "пригадувальники", що робили вже те саме раніше, в попередньому існуванні, бачили ті самі предки, тих самих людей? 

Звідси напрошується висновок, що кожна епоха, кожне життя через певний проміжок часу повторюється з точністю абсолютною. Це наче вічні платівки. Скажімо, їх у нас десять. Програв їх одна за одною - і знову повторив, починаючи від першої. Та сама мелодія, ті самі слова, ті самі враження. Ми знову - вдруге, втретє і так до безкінечності - переживаємо свої життя.