Любов до батьків чи фізична прив'язаність?
Перечитавши енну кількість статтей про "любов до батьків" до мене дійшла думка про те чи справді діти люблять своїх батьків. Я зрозуміла, що любов дитини до батьків це лише навіювання зі сторони оточення або ж фізична прив'язаність від якої ми черпаємо, як погані риси так і добрі.
Часто батьки неусвідомлюють того, що нава'язавши дитині власну любов вони можуть втратити її раніше ніж вони будуть думати. З дитинства нам веліли любити та поважати своїх батьків, але за що? За дане життя, якого ми можливо не хотіли? За матеріальні цінності? За психологічно поламані крила? За психологічне насильство? За те, що організували наше життя на роки, які прожиті лише за їхніми критеріями? За те, що не давали право вибору і нав'язали людські цінності так, що в подальшому ми просто не знаємо хто ми?
Дуже риторичні питання чи не так? Але давши собі відповідь чи справді ми їх любимо і за що, то ми можемо скласти цей пазл "любові" якої теоретично /не і с н у є/.
"Люби і поважай своїх батьків" - нам говорили це від самого народження рідні, але коли момент торкається негативу в сім'ї, в психологічних травмах, насильстві то про яку повагу та любов може йти мова, якщо дитина "поламана" від самого народження (але цього батьки частіше не усвідомлюють).
"Я тебе одягаю, даю їжу, житло...як ти можеш мене не любити" - маніпулятивно, правда? Тобто Ви - батьки, самі говорите про те, що любити їх потрібно за ЩОСЬ і це ЩОСЬ це лише видимі речі.
"Любов дитини до батьків - це лиш фізична прив'язаність, яка базується на матеріальних потребах". Не запевняє ця думка чи можливо ви не хочете її змінити?
Дуже часто чую від батьків: - "ойй, ти не любиш мене, вже не буде кому води на старість принести". Вибачте звісно, але чим діти зообов'язані батькам? Тим, що вони нас народили, дали нам все "необхідне"? Після цієї маніпулятивної фрази діти носять в собі почуття провини і картають себе за те, що не "люблять" своїх батьків, які маніпулюють (навіть якщо це несвідомо).
Отож, /любов до батьків/ може бути відкритою але за бажанням самої дитини. В теорії це працює по-іншому, бо це лише фізичне від якого страждає психологічне дитини.
Виключно мої твердження*